Завод, де слово «буріння» — вирок: як «Южкокс» став концтабором

Оставьте комментарий / Всё тайное становится явным, Каменское, Статьи / От / Ахметов, Днепродзержинск, Днепропетровская область, Каменское, Метинвест, Новинский, олигархия, рабочие, СКМ, ЧАО Южкокс / 07.04.2025

Є листи, які пахнуть гаром. Не тому, що це метафора — тому, що там справді горить. Тому, що людей палять. Кислотою, печами, бюрократією, брехнею, «своїми» з Авдіївки, яких привезли як окупаційну адміністрацію на «Южкокс». Там, де раніше була праця і порядок, тепер панує страх, шантаж і відвертий управлінський дебілізм. Хтось сміється на відео, де вибухають коксові батареї, — а хтось пише нам уночі листа, тремтячими руками, бо вже не може мовчати. Цей лист — не крик, це удар у набат. Це не скарга, це вирок. Ми публікуємо його (зберігаючи орфографію), тому, що після прочитання у нас просто немає права промовчати…

«Шановний колектив порталу «Камень News», вимушені звернутися до Вас як до профільного видання для висвітлення подій, про які йдеться нижче, оскільки звернення на гарячу лінію СКМ не дало жодних відкликів чи результатів (судячи з усього — їм байдуже). Будемо вдячні за висвітлення.

Добрий день! Змушені до Вас звернутися, бо терпіти вже немає сил. Те, що на сьогодні відбувається на «Южкоксі», — це верх цинізму і знущання над простими людьми, які працюють на заводі.

Керівництво підприємства, яке прибуло сюди з Авдіївського коксохімічного заводу, веде антилюдську політику, виживаючи з підприємства нелояльних до їхньої політики місцевих спеціалістів і працевлаштовуючи своїх на всіх рівнях. Так, у коксовому цеху вижили з підприємства понад 80 відсотків виробничих фахівців. Цех очолює людина, яка на КХП «Камет-Сталі» довела коксову батарею №1 до зупинки, але вчасно втекла на «Южкокс», де керує цехом за тим самим сценарієм (напевно, по-іншому не вміє). На біле тепер говоримо чорне і навпаки. Тепер піч, яка забурена, називається «не пішла з першого поштовху». Печі, які видаються з підвищеним навантаженням, мають видаватися коксовиштовхувачем №2, який потужніший і може виштовхнути кокс разом із кладкою. Це навіть узаконено розпорядженням по цеху. Усі розуміють, що це рівносильно смерті для коксових батарей, але всі мовчать під страхом бути звільненими з підприємства з відправленням у ТЦК. Слово «буріння» стало на підприємстві забороненим, а покарання за його вживання — звільнення-ТЦК-окоп. І все це підтримується керівництвом підприємства, бо начебто вони молодці: проблемами опікуватися не потрібно, все красиво, і вони молодці.

Баранник Р.В. — начальник коксового цеху ПрАТ «Южкокс» (шарж робітників із мережі)

 

На підприємстві ведеться політика поділу за приналежністю. У цеху уловлювання звільнені всі технічні фахівці, замінені на так званих «своїх». Цех очолює людина з хворобою Паркінсона, з яскраво вираженими її симптомами, яка керувала цехом на АКХЗ, де стався нещасний випадок зі смертельними наслідками. Ми нічого не маємо проти людей, які страждають на цю хворобу, але, тим не менш, потрібно розуміти, що це основний хімічний цех, де потрібно швидко і правильно ухвалювати рішення. Ми задаємося питанням: як він проходить щорічний профогляд?

Т.в.о генерального директора ПрАТ «Южкокс» – Авраменко Кирил Олександрович

Усіх технічних фахівців, які роками працювали на підприємстві, звільнено. Замість них прийняті на роботу всі авдіївські. У результаті, цех на сьогоднішній день паралізований — питома вага смоли полетіла в хмари, вже понад 1 300. З кожним днем стає все гірше і гірше. На сьогодні вже потрібно докласти великих зусиль, щоб її качати — насоси вже насилу справляються.

У сульфатному відділенні сірчанокислотні розчини ллються з усіх щілин, і працівники весь свій робочий час займаються прибиранням розливів, інакше будеш покараний. При цьому розчини, які ллються, є агресивними сірчанокислотними. Бензольне відділення взагалі стоїть. Ось результат керівництва цеху за 2 роки.

При цьому ніхто не переймається проблемами з якістю смоли. У цех була заведена підрядна організація для очищення осаду в сховищах смоли. Протягом півроку персонал підрядної організації періодично з’являвся на території цеху, поводився привільно і нахабно, здійснював навантаження чогось в автоцистерни. При цьому кількість осаду в сховищах ні на грам не зменшилася. Виникає запитання: що протягом півроку вантажили і вивозили?

Кадрова політика ведеться з урахуванням поділу на «свій — чужий». Так, на посаду старшого майстра призначено людину з Авдіївки, а людина (Яремчук), яка не один рік відпрацювала в цеху, підміняла старших майстрів, чомусь зачекає (напевно, не пощастило народитися в Кам’янському). Кімнати прийому їжі та побутові приміщення перебувають, м’яко кажучи, в незадовільному стані, і ремонт не збираються робити — через «війна, не час». Але при цьому виконано дорогий сучасний ремонт у кабінеті начальника коксового цеху. Йому ж потрібніше, а люди нехай живуть, як свині в брудних приміщеннях сульфатного і бензольного відділень.

На ділянці ректифікації ці керівники знищили, з незрозумілих нам причин, нову сучасну лазню, яка в експлуатації пробула після капітального ремонту всього рік.

Також на смолобазі рахується працівниця, яка, напевно, не знає, де цех розташований. Вона працює в диспетчерській, при цьому рахується в цеху, і хтось має за неї працювати. Але зарплату і шкідливість вона отримує — напевно, тому що з Авдіївки.

Начальника відділу охорони праці зняли — Олійник, яка 20 років відпрацювала на підприємстві, виявилася негідною. Призначено людину, знову ж таки, «свою». Це відбувається часто-густо. У відділі охорони праці постійно перебуває працівник коксового цеху з робочої посади, який отримує зарплату, заробляє шкідливість — усе просто тому, що він рідний брат директора з виробництва — Кизила.

Директор з виробництва ПрАТ «Южкокс» — Кизило Віталій Олександрович

 

У цеху МЕАО робітників змушують постійно прибирати розлив на збірнику №2 сірчаної кислоти в насосному відділенні абсорбції. Тече понад місяць. У закритому приміщенні апаратники труяться щозміни, прибираючи розливи кислоти, замість того, щоб усунути течу. Труїмо людей — їх же не шкода.

Керівники побудували величезну стіну між звичайними працівниками і начальниками. Невже наші хлопці перебувають в окопах, захищаючи нашу країну, щоб тут до нас ставилися, як до безправних рабів і постійно лякали звільненням і відправленням до військкомату, при цьому навіть не приховуючи, що самі відкупилися і зняті з військового обліку ще в Авдіївці?

Просимо вас поставитися до цього листа з усією відповідальністю і провести незалежну перевірку, а не як зазвичай — приїжджають перевіряти працівники «Камет-Сталі», з якими пан Баранник вирішує всі питання, бо не один рік там відпрацював.

Просимо вибачення за емоції, але немає сил більше це терпіти. У місті вже ходять розмови, що «Южкокс» перебуває під окупацією. І як на цвинтарі: все пофарбовано і чисто для замилювання очей, але нічого не працює.

Не розуміємо, як можна було в такий складний для країни і заводу час поставити керувати стратегічним підприємством людей, які під час пуску печей після капітального ремонту на АКХЗ їх підірвали. Це відео ходить інтернетом (за кадром Мілов і Кизило обговорюють і сміються). Вам його додаємо до цього листа. Усі сміються, що відповідальності вони не понесли — «через війну все спишуть».

 

Коли звільнили Литовку, ми думали, що почнуться зміни. Але все залишилося як раніше або навіть стало гірше. Складається враження, що ці керівники влаштовують геноцид звичайних людей і ведуть до повного знищення підприємства.

Ми люблю це підприємство, багато років на ньому відпрацювали, і хотілося б допрацювати до пенсії, залишити дітям працююче підприємство. Невже наші хлопці в окопах захищають людей, які знущаються над їхніми сім’ями і плодять несправедливість? Сподіваємося на ваше розуміння і реакцію на це звернення. Ще раз просимо вибачення за емоції».

P.S. Від редакції. Ми читаємо цей лист, і в нас грають жовваки. Бо це вже не просто скарга — це хроніка індустріального геноциду. «Южкокс» перетворюють на концтабір із коксовими батареями. І якщо хтось ще не зрозумів, то пояснюємо прямо: сюди прийшли не керувати, а добивати. Покроково. За схемою. Спочатку витіснити місцевих, потім зруйнувати виробничі ланцюжки, потім — розпиляти і закатати все у землю під виглядом «оптимізації».

Те, що роблять сьогодні на «Южкоксі» — це навіть не шкідництво. Це демонстративне приниження і розтоптування робітників. Це знущальний театр, де зґвалтованій промисловості аплодують клоуни і куколди із пресслужби.

Ви ще смієтеся, панове з «Южкоксу», «Камет-Сталі», всього СКМівсько-Метінвестівського сброду? Ви посміхаєтеся, роблячи селфі на тлі чужої агонії?

Добре. Смійтеся. Тільки пам’ятайте: в якийсь момент увесь цей бруд спливе. А у кожного прізвища в цій історії — буде підпис. І буде дата. Тому що ми — фіксуємо. І ми не забудемо.

Тому що в цього міста довга пам’ять. І дуже важкі кулаки.

Не забудь підписатися на наш Telegram-канал! У ньому ми публікуємо те, що не можемо з різних причин публікувати в соцмережах та на сайті: https://t.me/kamennews

Читати подібні статті:

Количество просмотров: 7 201
Подписаться
Уведомить о
guest
0 комментариев
Старые
Новые Популярные
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии