«Камеуполь»: як Кам’янське Ахметов повільно перетворює на Маріуполь 2.0

Це сповідь робітника, який вже бачив кінець одного міста.
Передмова і сам лист від автора з повним збереженням орфографії:

Я — робітник із Маріуполя. У 2022 році війна вигнала мене з рідного міста. Я переїхав до Кам’янського і влаштувався на металургійний комбінат «Камет-Сталь». Формально — інше місто. Інші вулиці. Інша географія. Але процеси, які я став спостерігати тут — ті самі, один в один… Я вже бачив, як виглядає місто, повністю підпорядковане одному «господарю». Я бачив, як спочатку «піклуються», потім «оптимізують», потім «реформують», а в фіналі — залишають руїни. І сьогодні мені страшно, тому що Кам’янське прискорено ведуть за маріупольським сценарієм…

Рінат Ахметов вже робив це. Тепер він повторює. Кам’янське намагається перетворити на Маріуполь 2.0, такий собі «Камеуполь» — місто, де все вирішує тільки він, де ручні чиновники і силовики з його ПВК ходять строєм. Нижче — історія мого Маріуполя. Не як спогад. А як попередження…

Маріуполь: місто, в якому заводи були всім

Маріуполь завжди був містом заводів. У радянські роки вся інфраструктура міста — в тій чи іншій формі — трималася на одному з трьох гігантів: комбінаті імені Ілліча, «Азовмаші» або «Азовсталі». Дороги і трамвайні лінії, залізничні колії і трубопроводи, житло, школи, дитсадки, лікарні, магазини, санаторії — все або будувалося, або обслуговувалося за рахунок заводів.
Від пологового будинку і до кладовища завод супроводжував маріупольця все життя.

Розпад СРСР Маріуполь пережив легше, ніж більшість промислових міст України. Продукція комбінатів була затребувана на світових ринках, а висока самодостатність підприємств пом’якшила удар 90-х. Місто уникло і варварської приватизації 1992 року — держава не поспішала віддавати активи, що забезпечували до десяти відсотків усієї валютної виручки країни.

Але ринок взяв своє. «Червоні директори» почали згортати соціальні зобов’язання, позбавлятися «непрофільних» активів — шкіл, магазинів, лікарень. Все, що не приносило прямого прибутку, оголошувалося «баластом».

Іллічівський експеримент: «соціалізм» в окремо взятому місті

Не всі пішли цим шляхом. Володимир Семенович Бойко — Герой України, людина, яка пройшла шлях від слюсаря до директора ММК імені Ілліча — вирішив зберегти соціальну модель міста.

Колгоспи перетворилися на агроцехи комбінату. Продукти надходили на іллічівський харчокомбінат, а потім — у мережу заводських магазинів «Наша Марка». Вода, молоко, масло, сир, ковбаси, хліб, пиво — все вироблялося поруч і продавалося маріупольцям за мінімальними цінами.

Завод утримував мережу соціальних аптек «Ілліч-Фарм», регулярно ремонтував школи та дитсадки, побудував спорткомплекс «Іллічовець» і парк атракціонів «Екстрім Парк», закуповував трамваї, відновив аеропорт, побудував і фактично подарував тисячі квартир робітникам.

Понад 50 тисяч осіб отримали медичну страховку. Лікування проходило в заводських лікарняних комплексах із сучасним обладнанням. Пенсіонерів теж не кидали: гуртки, пільги на ліки в заводських аптеках і на продукти в заводських магазинах. Дитячі секції, табори відпочинку — вся інфраструктура радянської піонерії продовжувала працювати.

Цифри говорять самі за себе. У 2004 році ММК імені Ілліча витратив 384 млн. гривень на соціальну сферу — це 107,5 млн. доларів у цінах 2020 року. І це ще без урахування податків, які сплачував комбінат. Для порівняння: до повномасштабної війни, у 2021 році, весь «Метінвест» перерахував до бюджету Маріуполя 1 млрд. гривень, що еквівалентно 37 млн. доларів у цінах 2020 року. Один комбінат давав місту втричі більше, ніж націдила вся «імперія» Ахметова. Маріуполь став перлиною Приазов’я на тлі вмираючих шахтарських міст Донбасу.

Ахметов приходить за комбінатом і містом

А що знищувало сусідні міста? Відповідь давно відома. Ім’я цій відповіді — «ефективний приватний власник» Рінат Ахметов. СКМ зростав за законами «донецького капіталізму»: рейдерство, каламутна приватизація, лобізм, тиск, рекет.

Ахметов зібрав у своїх руках повний виробничий ланцюжок металургії — від видобутої руди до сталевого листа. Фактично — монополію.

Поки президентом був Кучма, ММК імені Ілліча вдавалося триматися. Особисті зв’язки Бойка з президентом дозволяли відбиватися від Ахметовсько-Новинського СКМ. Приватизація 2000 року була проведена так, що номінальними власниками комбінату стали 40 тисяч працівників. Це захистило комбінат від поглинання через прямий викуп акцій.

Але після 2004 року все змінилося. Почалася торгова війна Ахметова з комбінатом: відключення газу, відмова продавати руду, блокування вугілля, маніпуляції із залізницею (наприклад Рінат міг спеціально викупити час ЖД-гілки, щоб тільки насолити конкуренту). Комбінат ще тримався до кризи 2008 року, і навіть після — за рахунок резервів і згуртованого колективу.

Крапку поставив 2010 рік. Президентом став Віктор Янукович — кишеньковий політик Ахметова. Уже в травні 2010-го почалося рейдерське захоплення ММК ім. Ілліча. До осені Бойко капітулював. Комбінат відійшов Ахметову.

Далі — знайомий сценарій. Агрогосподарства знищені або перепрофільовані під вигідні експортні культури (соняшник, ріпак), які виснажують ґрунти. Соціальні аптеки та магазини продані. Аеропорт занедбаний — після 2012 року з нього не злетів жоден цивільний літак. Спорткомплекси, санаторії, БК, табори передані місту — і закриті або розпродані. Нічого не нагадує вам, кам’янчани, особливо металурги поглинутого Ахметовим ДМК? Школи і дитсадки почали занепадати. Медична страховка перетворилася на фікцію.
На місто опустилася тінь.
Соціальна сфера в Маріуполі померла.

Чому я пишу це зараз кам’янчанам? Тому що сьогодні я бачу ті самі кроки, які роблять Ахметов і його пустотливі менеджери щодо цього міста. Я бачу, як Кам’янське поступово втягують в орбіту одного господаря. Як формується система повної залежності. Я вже бачив, чим це закінчується. Якщо це не зупинити, Кам’янське чекає доля того самого «Камеуполя» — міста без права голосу і без майбутнього.
І це вже було.

Не забудь підписатися на наш Telegram-канал! У ньому ми публікуємо те, що не можемо з різних причин публікувати в соцмережах та на сайті: https://t.me/kamennews

Читати подібні статті:

• «Южкокс». Робітники говорять: система продовжує смердіти

• Завод, де слово «буріння» — вирок: як «Южкокс» став концтабором

• Піар «Камет-Сталі» про «жіночу дружбу» і конвеєр рабства

• «Фукси» Камет-Сталі: мало відкатів від «ПМК» — даєш «Дніпро Монтаж»!

• Як охорона «Камет-Сталі» феросплави крала

• Годованець «двора Семіонового» і вип*рдиш «двора Чернікового»

• Куди поділи газотурбінну електростанцію колишнього ДМК, котру у Кам’янському свого часу не ввели в експлуатацію в угоду рудому олігарху?

• «Остапи Бендери» ДДЗ та їх ментальні наступники із ПрАТ «Камет-Сталь»

• Як гендиректора «Камет-Сталі» прослуховує ОЗУ СБК а він обговорює відкати на «Брежнєвській дачі»

• Віталій Алтухов: розкішне життя «мага» «Камет-Сталі», котрий силою думки змушує металобрухт «споживати» паливо

• Сосов «Камет-Сталі»

• Механізми і важелі роботи ОЗУ СБК «Камет-Сталь» та безсилий «Метінвест»

• Кримінальна «Камет-Сталь»: схемороб Нестеренко

• ОЗУ СБК «Камет-Сталі» і розкішне життя його членів

• Поема у прозі «Як управлінці і СБК ПРАТ «Камет-Сталь» умисно ламали мобільні перевантажувачі комбінату»

• Рекетири СБК «Камет-Сталі». Продовження

• Рекет підрядників від СБК «Камет-Сталі»

• Ахметов, Пірожок, де, с*ка, рішення?!

• Битва за металобрухт і «спадщину» Гени Передка на «Камет-Сталі»

• На «Камет-Сталі» зникли електрокари і гібридні авто «Передка»

• Агонія «Метінвесту»: навіщо Ахметов прислав Третьякова на «Камет-Сталь»?

• Керівництво «Камет-Сталі» розчищає робочі місця для співробітників із Донбасу та Запоріжжя

• Котик-євнух «Камет-Сталі» і «Метінвесту» паханат

• «Камет-Cталь» кидает подрядчиков

• Дмитро Липпа витратив майже 300 000 гривень на селфі із деревами

• Залаштунки «Сталевого фронту» Метінвесту

• Ігор Сусідко game over in «Каметсталь»

• Банда «Передка»: ОПГ металлургического подразделения ЧАО “ДКХЗ” (Метинвест)

• У среднего зама на бывшем ДМК обнаружен личный автопарк на 5,5 миллионов гривен и элитная недвижимость за рубежом

• Средний замначальника на бывшем ДМК ездит на элитном кроссовере-электрокаре Мерседес за 2,1 млн. гривен

• Ахметовские надзиратели за рабочими ДМК-ДКХЗ

• Как Ахметов отрейдерил ДМК или «Большая деолигархизация» Рината

• Концлагерь ДМК

• Охрана ПАО «ДМК» на проходной отбирает у рабочих средства индивидуальной защиты и оформляет «протоколы» хищения

• «Охрана» ДМК лазит по кошелькам рабочих